* * *

                               А навіщо, бабусю мила,

                               О вечірній п’янкій порі

                               Ви під ліжко, де повно пилу,

                               Заховали тихцем сухарі?

                               Крапля солі у хустку сіру:

                               П’ятикутна зоря, наказ

                               І холодні вітри Сибіру

                               Розплели її коси враз.

                               Пам’ятай все життя, мій сину:

                               Не з’явився би ти на світ,

                               Якби тато малий качине

                               Не знайшов яйце на обід.

                               Шаленітиме схід багряний -

                               У похід піду на зорі.

                               Щоб не плакали бабці й мами,

                               Не ховали в поділ сухарі.

                                                            Іван Коваль, "Благання розтерзаних літер"