24 травня                   День слов’янської писемності й культури

   Це було давно, в IX столітті.

 На кордоні з Болгарією перебувала одна з найбільших візантійських провінцій. Її столиця - місто Солуні. В сім'ї військового чиновника, який служив у Солуні, росли два сини - Костянтин і Мефодій. Населення там було - наполовину греки, наполовину слов'яни, і в сім'ї  хлопчиків мати була грекинею, а батько - болгарином, тому з дитинства у них - солунських братів - було дві рідні мови - грецька і слов'янська. Характери братів були дуже схожі. Обидва багато читали, любили вчитися. Коли Костянтинові було 7 років, він побачив віщий сон: «Батько зібрав всіх красивих дівчат Солуні і наказав обрати одну з них за дружину. Оглянувши всіх, Костянтин вибрав Зофію (по-грецьки мудрість)». Так ще в дитинстві він заручився з мудрістю: для нього знання, книги стали сенсом усього життя. Костянтин отримав блискучу освіту при імператорському палаці в столиці Візантії - Константинополі. Швидко вивчив граматику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, знав 22 мови. Інтерес до наук, наполегливість у навчанні, старанність - все це зробило його одним з найосвіченіших людей часу. Не випадково його за велику мудрість прозвали філософом.

 В той час, коли жили Костянтин і Мефодій, слов'янські народи займали великі території Східної і Центральної Європи. Вони досягли такого рівня розвитку, коли стало необхідно мати писемність - свою, слов'янську.

 Абетки в моравів не було і Костянтин почав її створювати. Почалася велика робота - брати запропонували свій алфавіт,  деякі букви вони взяли з грецького алфавіту, деякі придумали самі. Абетка названа на честь Кирила, в ній 43 літери, кожна має свою назву (А - аз, Б - буки, В - веді... Л - люди, І - спокій, З - слово і т. д.)

 У 863 році вимовляли слово Боже в моравських містах і селищах на рідній мові. Створювалися письмена. Почалося слов'янське літописання. До нашого часу дійшла копія першого нарису слов'янського письма, який написав болгарский чернець, письменник IX-X століть, це «Сказання про письмена».

 «...У слов'ян не було книжок, але рисками і знаками читали і ворожили, коли були язичниками... Потім же чоловіколюбець Бог помилував рід слов'янський і послав їм святого Костянтина Філософа, прозваного Кирилом, чоловіка праведного і правдивого...»                                              (Із «Сказання про письмена»)

 Все життя своє солунскі брати присвятили вченням, знанням, служінню слов'янам. Вони не надавали особливого значення ні багатству, ні почестям, ні славі, ні кар'єрі. Молодший Костянтин багато читав, розмірковував, писав проповіді, а старший Мефодій був в основному організатором. Костянтин перекладав з грецької і латинської на слов'янську, писав, створивши абетку, Мефодій видавав книги, керував школою учнів.

 Костянтину не судилося повернутися на Батьківщину. Коли вони приїхали в Рим, він тяжко захворів, прийняв постриг, одержав ім'я Кирило і через кілька годин помер. З цим ім'ям він і залишився жити в світлій пам'яті нащадків. Був похований в Римі.

В дзвони дзвонить Рим,

Попливли бронзові звуки.

Дітей слов'янських перед ним,

Читали повільно: аз, буки.

Бачення вставало зримо,

І диво тонких рядків пливло...

...І мудрий сіяч пророк:

«Зійшли на ниві насіння

І стала полем цілина,

Рукою засіяна щедрою..»

( Із вірша болгарської поетеси Ліліани Стефанової «Смерть Кирила»)

 Мефодій пізніше займався перекладацькою, просвітницькою роботою, був учителем до останніх днів. Помер і похований у Моравії.

 Створена в IX столітті братами Кирилом і Мефодієм слов'янська абетка і зараз служить багатьом народам: болгарам, словакам, сербам, білорусам, росіянам - всім слов'янським народам - і нам, українцям.

 Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія - творців слов’янської писемності.

 В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року і відзначається щорічно 24 травня.